26.09.2013

Тільки в 2012 році фармринок заробив 27 млрд. гривень, а це на 17% більше, ніж у 2011 році. За прогнозами експертів, в 2013 році він запрацює на 15% більше. Цілком ймовірно, що саме фармацевтика стане для іноземних інвесторів основним об'єктом покупок в Україні.

Під час існування СРСР Україна забезпечувала лікарськими засобами весь Радянський Союз. Через деякий час, після переходу на ринкові відносини, наша країна втратила значну частину виробничої бази та ринків. Підприємства або випускали лише однотипну продукцію, або обмежувалися виробництвом субстанцій для виготовлення готових лікарських препаратів.

З плином часу фармацевти навчилися робити генерики, а трохи пізніше почали розробляти оригінальні ліки. Підприємства стали вводити стандарти належної виробничої практики, які називаються GMP, і які дали «зелене світло» виробництва і, власне, розробці як оригінального препарату, так і дженериків (генериків) - препаратів, які випускати можна тільки після того, як ті пройдуть патентний захист оригінальних ліків. Ці препарати за своїми властивостями ідентичні іноземним аналогам, але коштують в 2, а іноді і в 10 разів дешевше. Вартість організації виробництва дженериків - до 20 млн. доларів.

Ставка на генерики

Сьогодні виробництво генериків вітчизняними компаніями швидко набирає обертів, однак з ними активно конкурують китайські та індійські компанії, які рівним чином намагаються завоювати український ринок ліків. 

Як би то не було, оригінальні ліки приносять вітчизняним фармацевтам чималі доходи. Приміром, в 2009 році, коли в Україні буйствував «свинячий грип», тільки за два місяці збут противірусного «Амізону» компанії «Фармак» збільшився в 10 разів. Але якщо подивитися з іншого боку, на розробку і дослідження оригінальних препаратів необхідно витратити не один десяток млн. доларів і з десяток років. 

Конкуренція з ТНК

Чимала вартість й маркетингового просування українських препаратів. Адже якщо людина не знає ліки, він навряд чи захоче його купити, незважаючи на ціну і властивості. Наприклад, компанія «Фармак» витрачає на рекламу 100 млн. доларів щороку, а маркетинговий бюджет «Дарниці» за минулий рік виріс в 2,5 рази - до 125 млн. доларів. У цілому, на рекламу фармацевти виділяють приблизно 70% бюджету, значна більшість коштів йде на ТБ.

Тим часом до десятки найбільших фармацевтів-рекламодавців на телебаченні входить тільки одна українська компанія - «Фармак». Левова частка фармацевтичного медіаринку - транснаціональні корпорації (ТНК).

30% маркетингового бюджету фармацевти витрачають на просування через аптеки, лікарів, мерчандайзинг та інші прояви BTL. Довгий час українські компанії ігнорували BTL, чим користувалися їхні західні конкуренти, які регулярно проводили семінари, конференції для лікарів, стимулювали грошовими та іншими способами. Як наслідок, медики стали лояльнішими до продукції західних брендів, до українських аналогів довгий час було упереджене ставлення, яке передавалося і пацієнтам. Хоча фармацевтам нещодавно заборонили матеріально стимулювати лікарів, але подібна співпраця триває і зараз.

Програють вітчизняні компанії не тільки в рекламі, а й у розробках нової продукції. Проблема в тому, що за останні 20 років Україна позбулася більшої частини виробничої та наукової інфраструктури. За часів СРСР країна повністю забезпечувала себе вітамінами, сироватками, вакцинами, препаратами крові, багатьма антибіотиками, інфузійними засобами, серцево-судинними препаратами та іншими медикаментами. Тепер, для того щоб виготовити ліки, треба замовляти сировину з-за кордону. Тому імпортери займають 80% грошового ринку ліків і сировини.

Девальвація долара в 2008-2009 роках відразу підняла ціни на імпортні ліки, чим скористалися українські фармацевти. Але згодом імпортери стали відновлювати свої позиції: прив'язували свої продажі до гривні, відкривали власні представництва, і, врешті-решт, задумалися про покупку вітчизняних фармацевтичних компаній.

Епоха поглинань

І дійсно, умови для цього дуже вигідні. З одного боку, ринок дуже розпорошений, рівень концентрації тут значний. З іншого - фармацевти не мають грошей на власні розробки, тобто істотно відстають від новинок, що виробляють міжнародні гіганти. 

Багато українських бізнесменів почали поступово позбавлятися від своїх фармацевтичних компаній, оскільки не бачать можливості завоювати на українському ринку панівне становище. Наприклад, україно-російський бізнесмен Ігор Сало продав колишньому депутату Державної думи Росії Олександру Шишкіну ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство« Здоров'я ». А донецький олігарх Рінат Ахметов продав невідомому покупцеві одну з найбільших аптечних мереж - «Український аптечний холдинг». У «СКМ» пояснили це рішення небажанням розвивати непрофільний вид бізнесу.Жоден з великих гравців не володіє більше 5% ринку. У фармацевтиці працює багато дрібних гравців, з якими складно конкурувати.

Стає зрозуміло, що згодом опанувати ринком зможуть тільки транснаціональні монстри. І це лише питання часу.

Тіснота українського ринку і тиск регуляторних органів змушує вітчизняних фармацевтів шукати нові ринки збуту за кордоном. Турбує виробників і пасивність держави, яка постійно придумує якісь нові обмеження - наприклад, розширення списків наркотичних препаратів, постійні вимоги зменшити ціни на ліки, при цьому, не збільшуючи бюджетні витрати на закупівлю ліків.

За показниками ВООЗ, 80% соціальних ліків має фінансувати держава і тільки 20% людина. В Україні, навпаки, 80% соціальних ліків купує населення в аптечних мережах. Тому фармацевти України вже давно освоїли ринки ближнього зарубіжжя, зараз успішно просуваються на Далекий Схід, планують освоювати Європу. 

Підсумок

Процес виробництва - вкрай складний і дорогий, він перебуває під постійним контролем держави. Тому конкурувати вітчизняним виробникам з іноземцями, тим більше, індійськими і китайськими компаніями, дуже непросто. Ще складніше конкурувати з фальсифікатом, який заполонив ринок, незважаючи на «пильний» державний контроль. 

Джерело: http://novostiua.net