19.02.2014

МОЗ заборонило лікарям вказувати в рецептах назви ліків. Глава правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення Владислав Онищенко розповів, як це відіб'ється на лікарях і пацієнтах. 

Наявність одної і тої ж діючої речовини в лікарських засобах, виготовлених цілим рядом виробників, не є гарантією наявності у даних препаратів однакового терапевтичного (лікувального) ефекту.

Крім того, виробник лікарського засобу може застосувати діючу речовину різного ступеня очищення, а вартість однойменних діючих речовин в таких випадках за однакову умовну одиницю ваги може відрізнятися в сотні разів. При цьому невідоме співвідношення активної субстанції і домішок в обов'язковому порядку призводить до побічних ефектів, згубна роль яких на організм хворого носить непрогнозований характер.

А саме діюча речовина може існувати в декількох формах (ізомерах) - активної і неактивної, а методика контролю якості не розділяє ці ізомери, і в результаті незрозуміло, яку кількість пацієнт прийняв активного фармацевтичного інгредієнта або баласту, дія від якого не дає як мінімум ніякого лікувального ефекту, якщо, навпаки, не є джерелом побічних реакцій. 

В описаних випадках препарат містив одну і ту ж діючу речовину, мав одну і ту ж міжнародну непатентовану назву, ідентичну інструкцію для медичного застосування, одні й ті ж очікування лікаря і пацієнта, але за різної технології виробництва, складу допоміжних і якості діючих речовин наявність лікувального ефекту і побічних реакцій буде істотно відрізнятися, а в деяких випадках пацієнт може придбати резистентну форму захворювання, яку набагато складніше і дорожче вилікувати. 

В результаті безумовного дотримання лікарями постанови МОЗ для фармацевтичних компаній, що просувають свої препарати, лікар стає менш цікавою фігурою, ніж аптека і аптечний працівник. Тепер представники фармацевтичних виробників в більшій мірі будуть "обробляти" менеджмент комерційних аптечних мереж.

Практично лікаря усунули від призначення конкретних препаратів і можливого коректування схеми лікування при необхідності.

При цьому очікувати, що знизяться продажі дорогих аналогів через зростання дешевших генериків, не варто.

Сьогодні аптека мало чим відрізняється від сфери торгівлі, і тепер фармацевт в аптеці на законних підставах буде "коригувати" призначення лікаря виходячи з комерційних інтересів аптечної мережі та рекомендувати той препарат, про реальну дію якого поняття не має.

Аптека не зацікавлена ​​продавати дешеві препарати , адже від виручки залежить заробітна плата аптечного персоналу . Ніщо не заважає аптечної мережі розміщувати у себе і рекомендувати відвідувачу аптеки дорогі препарати. Навіть якщо освічений пацієнт і знає про існування дешевших генериків (аналогів) , їх просто може не виявитися в аптеці. Сьогодні не існує законодавчих норм, що зобов'язують аптечні установи тримати в наявності спектр генеричних (аналогічних з міжнародного назвою ) препаратів різної цінової категорії. Крім того, люди у нас звикли вірити працівникам у білих халатах, будь то лікар у поліклініці або фармацевт в аптеці. 

Припустимо , що пацієнтові необхідний постійний прийом антиагрегантних препаратів (лікарські засоби, що зменшують тромбоутворення), і лікар виписав рецепт з міжнародного назвою - " Клопідогрель" , таблетки по 75 мг. На сьогоднішній день в Україні видано більше 40 діючих реєстраційних свідоцтв на препарати "Клопідогрель" різних виробників. І які таблетки вигідніше аптеці продати : " Атрогрел " (" Борщагівський ХФЗ ", Україна ) за ціною 100 грн за 30 таблеток, " Платогріл " (" Кусум Хелскер " , Індія ) за ціною 110 грн за 28 таблеток або " Плавікс (" Санофі " , Франція ) за ціною 900 грн за 28 таблеток? 

Слід зауважити, що крім рецепта лікар може усно або письмово порекомендувати необхідний препарат конкретного виробника.

Джерело:  delo.ua